Ваше Блаженство, Блаженніший Владико!

Ваші Високопреосвященства, Преосвященства,

всечесні отці, боголюбиві пастирі Святої Христової Церкви!

 

Святий праведний Іоанн Кронштадський сказав:
«Господь кожного з нас ставить на таке місце,
де ми можемо, якщо захочемо, принести Богу
плоди добрих справ і врятувати себе та інших».

 

З духовним хвилюванням сприйняв я звістку про обрання мене на єпископське служіння. У ці священні і хвилюючі для мене хвилини мимоволі згадую слова пророка Давида: «Господом затверджуються стопи людини (Пс. 35, 23). Повністю покладаючись на волю Божу, «благу, бажану та досконалу» (Рим. 12, 2), зі смиренням сприймаю рішення Священного Синоду, який закликав мене до архіпастирського служіння.

 

Радість і зворушення охоплюють мене і наповнюють мою душу. Сам Господь призирає на мене Своєю благодаттю, адже все, що виходить від Господа, що зближує нас із Ним, — усе це безцінне нашому серцю.

Стоячи сьогодні перед Господом моїм і Його вірними служителями, усвідомлюю, наскільки велика, чудна і славна дія промислу Божого в моєму житті — покликання до священницького, а тепер до подвигу єпископського служіння. Моє серце сповнене подяки за ту велику довіру, яку Ви, Ваше Блаженство надаєте мені, благословляючи на цей шлях служіння Церкві Христовій. У ньому поєднані і найвеличніша честь, і найвеличніший тягар. Честі цієї я аж ніяк не гідний. Тягар цей для мене самого, немічної людини, воістину непосильний, але я покладаю все моє сподівання на Всемогутнього Бога, який Один «дією в нас силою Його може зробити незрівнянно більше всього, чого ми просимо, або про що думаємо» (Єф. 3, 20). Молю Господа, щоб та благодать Його, яку Він посилає в таїнстві архієрейської хіротонії, сама діяла в мені, лікуючи мої немочі, компенсуючи мої недоліки, а більше всього здійснюючи через мене спасіння тих, кого Божественний Промисел довіряє моїм турботам і піклуванню.

Я усвідомлюю велику відповідальність і необхідність самовіддачі в майбутньому моєму послуху. Єпископський сан вимагає від його носія цілковитого віддання себе служінню Церкві, служінню вічним цілям людського життя. Єпископ — це є той, кого Господь посилає у світ Свого Єдинородного Сина. Тут не залишається місця для іншого життя. Той з нас, хто покликаний нині взяти в руки архіпастирський посох, повинен прийняти його, будучи непохитним духом, ясним розумом. І да відобразить Дух Божий в серці моєму незбагненний образ істинного архієрея «преподобного, незлобивого, невинного, відлученого від грішників» (Євр. 7, 26), і хай буде він вищим критерієм майбутнього мого служіння і джерелом терпіння і натхнення на всіх шляхах моїх.

Засвідчую перед Вами і всією Церквою, що все своє життя, своє серце, свої думки і свої сили я присвятив Богу і Святій Церкві.

Дякую Господу і Його Пречистій Матері за Їх милість до мене, за піклування і спрямовування на шлях мого спасіння.

Згадуючи слова апостола Павла: «Пам’ятайте про наставників ваших» (Євр. 13, 17), хочу сказати слова вдячності Вам, Ваше Блаженство, як отцю, який своїм архіпастирським служінням і чернечим життям був завжди для мене прикладом.

Також хотілося сказати слова подяки нині спочилому Блаженнішому Митрополиту Володимиру (Сабодану), який рукоположив мене в сан священника і благословив нести духовний послух на батьківщині святителя Димитрія, митрополита Ростовського, який я ніс до сьогоднішнього дня.

Всиловлюю слова вдячності митрополиту Бориспільському і Броварському Антонію (Паканичу) як Керуючому справами нашої Церкви, який слугував мені прикладом в управлінні Макарівським благочінням та сприяв розвитку адміністративних навичок в церковно-громадській діяльності.

Щиро вдячний Високопреосвященнішому Павлу (Лебедю), митрополиту Вишгородському і Чорнобильському, наміснику Києво-Печерської Лаври, і всій братії за їх милість і любов до мене грішного, які були для мене прикладом духовності і любові до ближнього. Також хочеться згадати Київські духовні школи, покійного ректора протоієрея Миколая Забугу та викладачів під керівництвом яких проходило моє духовне становлення. Зокрема, нині митрополита Луганського і Алчевського Митрофана (Юрчука), який того часу звершив наді мною чернечий постриг.

Велика вдячність архієпископу Фастівському Даміану (Давидову), як духовному наставнику і другу, та братії Свято-Введенського монастиря, які допомогли у відбудові духовних святинь Макарівського району.

Окрема вдячність Високопреосвященнішому Аліпію, архієпископу Краснолиманському, духовному отцю, наставнику і мудрому святителю, по-батьківському виховавшому мене за всі ці роки.

Я вдячний всім тим людям, які допомагали мені на шляху мого християнського, чернечого і пастирського становлення, тим, через кого діяв у моєму житті Господь.

Смиренно прошу, Ваше Блаженство, і Вас, богомудрі святителі, піднести про мене грішного молитву до Господа, щоб Він, Щедрий Подавець всякого благого дару, умудрив мене, зміцнив, наставив, підтримав і зберіг. Сподіваючись на силу ваших святих молитов, я намагатимуся зробити все можливе, щоб виправдати надану мені довіру.

Як говорив святитель Іоанн Златоуст: «Слава Богу за все! Не перестану говорити це завжди і в усіх обставинах мого життя».